Анонім ↓
«Одіссея» Олександра Білозуба: сенс життя – у постійному очікуванні
Tenb Vetra (анонімно) ↓
Перекладено українською роман Чака Паланіка «Бійцівський клуб»
Лєра Лауда ↓
«Художня фотографія, або Вчимося творити власні шедеври»
Даринка Квітка ↓
«Художня фотографія, або Вчимося творити власні шедеври»
Марійка (анонімно) ↓
Фантасти Марина та Сергій Дяченки написали свій найбільший роман
Жанна (анонімно) ↓
Фантасти Марина та Сергій Дяченки написали свій найбільший роман
Мацкевич і Сладкевич ↓
У Коростені проведуть фестиваль літератури «Просто так»
moxom (анонімно) ↓
У Коростені проведуть фестиваль літератури «Просто так»
Божена Городницька ↓
Павло Загребельний помер від туберкульозу
Днями в київському театрі ім. Леся Курбаса режисер Олександр Білозуб презентував свою нову виставу – «Одіссея». Усі актори з театру ім. Франка: Лариса Руснак, Олександр Форманчук, Андрій Водічев. В цій виставі практично немає слів та конкретного сценарію. 
Українську культуру загнали колись в темний ліс й лишили там без ліхтаря та компаса. Вона заблукала. Вешталася десь й не знала чого їй від кого треба та як з тих хащ вибратися. Їй потрібен надійний та досвідчений провідник. Цим провідником має бути українська преса. Й вона їм намагається бути, але про досвідченість та надійність говорити поки зарано. Проте... деякі спроби робляться, й відзначити їх вирішили «Кальварійці» Ксенія Сладкевич і Петро Мацкевич («Корпорація інтелектуальних рішень M&S»).
Моє знайомство з сучасною українською літературою почалося з книжки Ірени Карпи «50 хвилин трави (коли помре твоя краса)». Тоді склалося враження, що укрсучліту взагалі не існує як такого. Я, перебуваючи в культурному шоці, закинула той роман подалі, написала на нього злісну рецензію, яка закінчувалася словами: «Ірено, якого ти загиджуєш інформаційний простір?..» Минув час, ця жовта книжечка відлежалася, інфа, отримана з неї, настоялася-переварилася в моїй голівці, а я насмілилася ту книжку таки ще раз взяти у руці. Взяла і... мене ПРОПЕРЛО! Перло й надалі, аж допоки не прочитала останнє творіння Карпи «BITCHES GET EVERYTHING», видане «Клубом сімейного дозвілля». Книжка непогана, АЛЕ... 
Українська література росте і розвивається. Пускає коріння глибше (натикаючись іноді на майже непробивний шар ґрунту-бетону-безвиході-кризи-облому), вона розпускає свої квіточки, яскраві й не дуже, безплідні й потенційно смачні, корисні та комерційно вдалі фрукти. Нещодавно на скрюченому дереві сучукрліту з’явилася ще одна квітка у гарному вбранні – Вікторія Наріжна. Чи вийде з неї фрукт і чи будуть його розкуповувати – покаже час.
Антін Мухарський скоро стане відомим не лише як дядя в білому з пачкою Тайду в руках, а ще й як перший кантрі-співак України. Нещодавно вийшов його перший диск, вже йде робота над другим, а також над книжкою й фільмом про власне життя.
Спочатку хотіла порівняти книжку «Камуфляж в помаді & Безсмертя в місті N» з чаєм. Тоді б «заваркою» виступала Поваляєва, а «кип’яченою водою», якою ту заварку розводять, – Наріжна. Та таке порівняння здалося невдалим, бо Поваляєва – це все таки щось міцніше за заварку, а Наріжна – не таке тривіальне й прісне, як вода. Тому краще порівняю цю міксовану книжку з напоєм «Кривава Мері». 
Мережева література – данина часу, віддушина для графоманів чи щось дійсно варте уваги й перспективне? Питання спірне. Проте беззаперечним є той факт, що явище це ІСНУЄ і, впевнена, існуватиме й розвиватиметься, а головне, – розвіртуалюватиметься надалі. Черговим прикладом такого розвіртуалення став вихід першого номеру альманаху «Гоголівської академії» «Digital романтизм» . 
